«Русский мир» добрався до Арктики

    Кремль створює черговий інформаційний міф – образ «російської Арктики»



    Київ, Жовтень 23 (Новий Регіон, Костянтин Зельфанов) – Історія розвитку Росії в останні десятиліття дуже вже нагадує відомий вислів засновника італійського фашизму Беніто Муссоліні: «Щоб нація залишалася здоровою, вона має воювати кожні двадцять п'ять років». Більшість цивілізованих держав не сприймають фашизм, тому таку точку зору не поділяють.

    За свій неповний 25-річний період Росія встигла розв'язати бойові дії в Придністров'ї, Чечні, Південній Осетії, Абхазії, Криму, на Донбасі. Характерно, що жоден з цих регіонів після втручання Росії не став розвинутим і процвітаючим. Кожен з них живе на російські дотації і за московськими інструкціями.

    Попри розв'язану війну на Донбасі і анексію Криму, керівництво Росії взялося за створення нового інформаційного приводу для реалізації своїх домінуючих інтересів. Про це свідчить аналіз російського інформаційного потоку за останні роки.

    Цього разу особлива увага в медіа сфокусована на Арктиці – території від північного берега РФ уздовж Північного Льодовитого океану і до Північного полюса, пише у своїй статті експерт інформаційного-анатолітичного центру РНБО В’ячеслав Гусаров.

    Арктика для Росії – регіон вкрай важливий. Економічно – це нерозвідані джерела корисних копалин на сторіччя і морська транспортна артерія, а історично – регіон завжди вважався російським. Але цивілізований світовий устрій вніс свої корективи, зробивши Арктику нейтральною.

    В уявленні Кремля цього вже достатньо, щоб створити інформаційний привід для приєднання північної акваторії до федеральної Росії. Муссоліні приблизно в такий самий спосіб захоплював о. Корфу та Ефіопію.



    Арктичне питання «розігрівається» в російському суспільстві понад п'ять років. Його присутність в інформаційному потоці помічена в різних джерелах і галузях, що створює своєрідну диверсифікацію створення єдиного задуму. Найтиповішими інформаційними подіями були:

    а) На рівні формування державного думки:

    - вересень 2008-го – прийняті Основи державної політики Російської Федерації в Арктиці на період до 2020 року – реалізація державної політики РФ в Арктиці дозволить Росії зберегти роль провідної арктичної держави;

    - лютий 2013-го – затверджено Стратегію розвитку Арктичної зони РФ і забезпечення національної безпеки на період до 2020 року – визначаються заходи щодо створення в Арктиці зони російського впливу;

    - жовтень 2013-го – затверджено План заходів щодо реалізації «Стратегії розвитку Арктичної зони РФ і забезпечення національної безпеки на період до 2020 року»;

    - березень 2014-го – розроблений проект федерального закону «Про Арктичну зону РФ» (розробкою займалася т.зв. «ініціативна група від народу» – приватна юридична компанія «Tenzor Consilting Group»);

    - в кінці 2014-го – планується створення окремого федерального органу виконавчої влади РФ з питань Арктики.

    б) На рівні формування наукового думки:

    - червень 2010 року – створений Арктичний федеральний університет імені М.В.Ломоносова в Архангельську;

    - травень 2010 року – в Ямало-Ненецькому автономному окрузі почав діяти Науковий центр вивчення Арктики, створений за участю уряду округу, Російської академії наук (РАН) і ВАТ «Газпром»;



    - квітень 2010-го – вересень 2013-го – наукові установи Росії провели дослідження щодо встановлення зовнішнього кордону континентального шельфу Росії в Північному Льодовитому океані за межами 200 морських миль від вихідних ліній територіального моря. Головна мета — формування міжнародної експертної думки про наукову правомірності претензій Росії на межі континентального шельфу в Арктиці;

    - листопад 2010-го – зареєстрований електронний періодичний журнал «Арктика і Північ»;

    - грудень 2012-го – РАН ухвалила «Програму фундаментальних наукових досліджень Арктики на 2013-2020 рр» та почала дослідження;

    - грудень 2012-го – створено Якутський науковий центр Сибірського відділення РАН для інтенсивного вивчення арктичного шельфу та прилеглих до нього територій;

    - червень 2013-го – РАН розробила державну програму «Соціально-економічний розвиток Арктичної зони РФ на період до 2020 р.»;

    - липень 2013-го – сформовано робочу групу РАН з арктичного напрямку;

    в) На рівні формування громадської думки:

    - липень 2007-го – російська експедиція «Арктика 2007», провівши поверхневі дослідження арктичного дна, дійшла висновку про те, що воно є продовженням шельфу РФ. Після цього експедиція занурила на дно прапор РФ, а через ЗМІ заявила про «установку на новій російській території – дні Арктики, прапора Російської Федерації»;

    - у травні 2009-го видавничий дім «Трибуна» випустив збірник «Льодове побоїще. Арктичний шельф у світовій політиці та економіці ХХI століття», головна теза якого – спірна територія, на яку, крім Росії, претендують ще чотири країни – США, Канада, Данія і Норвегія, залишиться за Росією;



    - 2007-2014 рр. – у друкованих ЗМІ, телеефірі, радіо, інтернет-виданнях, соціальних мережах підтримується інформаційний фон з тезою «Арктика – це російська територія».

    З усього випливає, що інформаційна активність тематики «російської Арктики» досить висока. Широкий спектр заходів внутрішньої пропаганди дозволив керівництву Росії створити окрему дорогу програму мілітаризації арктичних територій:

    - у липні 2011 р. МО РФ оголосило про плани створення двох мотострілкових арктичних бригад;

    - у 2013-му Росія почала відтворення військової бази на Новосибірських островах;

    - у 2013-му на архіпелазі Нова Земля розмістилася авіаційна група надзвукових перехоплювачів МиГ-31, яка увійшла в російську систему ПРО;

    - у 2013-му російська стратегічна авіація відновила патрулювання арктичної зони, вздовж Північного морського шляху;

    - з 2013-го розробляється програма відновлення інфраструктури базування та обслуговування бойових кораблів ВМФ Росії;

    - у 2014 році російські військові експерти закликали наростити в арктичній зоні кількість багатоцільових атомних підводних човнів і відновити в Тіксі базу стратегічної авіації;

    - до 2020 року Росія планує оновити парк своїх криголамів, в тому числі і військових.

    У цьому зв'язку варіант можливого силового захоплення Росією частини акваторії Арктики виглядає досить реалістичним. Потужна інформаційна складова Росії спільно з солідним військовим потенціалом в Арктиці дає привід ще раз згадати висловлювання Муссоліні.



    Крім цього, змодельована ситуація нагадує «кальку» традиційного російського сценарію – імітування «відновлення історичної справедливості» разом з «підтвердженими» науковими фактами та за підтримки заздалегідь підготовленого громадської думки. При цьому, інформаційна машина Кремля повинна буде включити всі свої важелі.

    Очевидно, це послужило однією з причин підвищення бюджету на 2015 рік на кремлівську пропаганду приблизно в два з половиною рази порівняно з попередніми роками. При цьому характерно, що «флагман» російського іномовлення «Russia Today» в 2015 році буде орієнтуватися на Західну Європу та Канаду, збільшивши свою видаткову частину на 41-45% (приблизно $725 млн). Це означає, що реалізація пропагандистських задумів Кремля буде мати на увазі організацію надійного каналу інформаційного впливу на країни арктичного басейну та інші зацікавлені держави, які почали готуватися до збройного протистояння за арктичні простори.

    Гонка озброєнь Росії в арктичних районах створила інформаційний резонанс у країн-претендентів на акваторію Північного Льодовитого океану – Норвегії, Данії, США, Канади. Кожна з цих країн також почала створювати полярні угруповання військ.

    У цій ситуації звертає на себе увагу прагнення «неарктичних» держав отримати право користування північними територіями. Так, в березні 2010-го у світових ЗМІ викликала бурхливу реакцію заява китайського воєначальника Інь Чжо на сесії Всекитайської народної політичної консультативної ради про те, що Арктика належить усім людям світу і жодна нація не володіє суверенітетом над нею, і Китаю має належати своя частка ресурсів регіону. Приблизно таку ж точку зору мають Японія та Індія.



    Зрозумівши, що кількість бажаючих отримати частку в Арктиці досить велика, Кремль вирішив грати за іншими правилами. З 2012 року Росія обрала тактику «скривдженого партнера» в «арктичних» суперечках. Для цього Кремль вміло поширив інформацію про нібито проведених зовнішніх інформаційних атаках проти Росії з метою послаблення впливу РФ на північну акваторію.

    До речі, цей штучний негатив підтримується Москвою досі і мобілізує військовий та науковий потенціал країни. Російські вчені, експерти, журналісти та політики публікують наукові статті, результати досліджень, аналітичні висновки та сценарії можливого розвитку, які можна зустріти в інтернеті навіть у відкритому доступі.

    Водночас Кремль усіляко намагається приховати свої агресивні наміри щодо приєднання частини Арктики до РФ. Але ситуація виглядає досить дивно – «скривджена Росія» готує військовий, науковий, економічний та інформаційний потенціал для вирішення спору в Арктиці.

    На думку військових експертів, найбільш реалістичний «арктичний сценарій» для Росії може виглядати як захоплення територій Арктики і проголошення їх суб'єктом РФ під прикриттям захисту інтересів Росії від загроз національній безпеці з демонстрацією військової складової і при дуже щільній інформаційній підтримці.

    Очевидно, це буде ще одна зона російського конфлікту, від якого російська нація, на думку фашиста Муссоліні, має залишатися здоровою.



    Таким чином, останнім часом у російському інформаційному полі спостерігається створення нового інформаційного міфу – образу «російської Арктики». Очевидно, з цією метою Росія намагається розширити зону свого пропагандистського впливу на Західну Європу та Канаду через телеканал іномовлення «Russia Today».

    Головним завданням російської пропаганди найближчим часом буде формування позитивної думки про «російську Арктику» як у російській аудиторії, так і в споживачів інформації у ряду зацікавлених держав.

    Російська інформаційна хвиля з арктичної тематики створила прецедент для проведення серії наукових досліджень, фінансування російського військового компоненту в Арктиці, а також спровокувала зацікавлені іноземні держави для нарощування озброєнь в заполярних широтах.

    Комментарии

     
    Осталось символов: 1000

    NEWSROOM в социальных сетях

    Вчера / НОВОСТИ

    Новости

    АВТОРЫ

    Архив