Про Державу Україна

    Підступи проти державності України почалися ще під час проголошення її незалежності



    Київ, Липень 30 (Новий Регіон, Віктор Козак) – Коли в серпні 1991 року я прочитав Акт проголошення незалежності України, прийнятий на сесії Верховної Ради УРСР, то був шокований і обурений. Нашу новостворену незалежну державу депутати назвали дуже просто – Україна. Не Українська Народна Республіка чи Республіка Україна. Просто – Україна. Як Волинь чи Поділля, чи Камчатка з Чукоткою. Нелегко знайти серед всіх інших країн аналогічний приклад.

     Ось як називаються деякі країни – Республіка Польща, Китайська Народна Республіка, Французька Республіка, Республіка Болгарія, Словацька Республіка, Чеська Республіка, прибалтійські республіки, Республіка Казахстан, навіть Республіка Білорусь і т. д., і т. п.

    Мудрі євреї, перебуваючи посеред конфліктного для них арабського світу, взагалі назвали свою країну дуже серйозно – Держава Ізраїль. Мовляв, ми – Держава, зачепиш – пошкодуєш!  В 1993 році створилась нова країна і теж взяла собі назву – Держава Еритрея. З колишніх радянських республік ми та ще грузини, хто таке з офіційною назвою  своєї країни  вчинив (Не дивує нікого схожість долі Грузії з Україною в стосунках з Росією?).

    Хтось може сказати, що це не так вже й важливо, як країна називається. Якраз навпаки – це надзвичайно важливо, особливо для новоствореної держави. З назви все і починається. Бо це назва держави на паспорті, на прикордонних переходах, в державних документах, на державних установах , посольствах в інших країнах тощо. Це та одежинка, по якій зустрічають країну в Європі, у світі. Відповідно, від цього також зростає самоповага українського громадянина і його повага до своєї держави. А так як у нас своєї держави тривалий час не було, то й поготів.

    Україну і за царя, і за СРСР свідомо занижували у свідомості людей до рівня географічної території. Всі росіяни їхали в благодатну Україну як на Кубань чи на Алтай – на Україну.

     І в серпні 1991 року, в такий доленосний момент, наші законодавці зробили величезну шкоду для майбутнього своєї країни. Свідомо і несвідомо. Тоді в парламенті все вирішувала комуністична більшість – «Група 239». З цього боку, напевно, це  був свідомий антидержавний крок, міна під майбутнє життя України. Адже і всі подальші роки діяльності КПУ в незалежній Україні переконливо засвідчили, що українські комуністи – це найгірші в світі комуністи для своєї країни. Це – злісні і підступні вороги України, самого її існування як держави і агенти впливу від Росії.  А патріотична меншість у Верховній Раді і тоді, і надалі часто хибувала на  короткозорість в стратегічних питаннях.

    «Наша країна, що на очах стає кращою, новою країною, має обов’язково отримати і нову офіційну назву. Її найкраще назвати – Держава Україна. Зараз для цього оптимальний час»

    Ситуацію з назвою країни ще можна було виправити під час прийняття Конституції в 1996 році. Але хто мав усвідомлено це зробити? Хто мав на це політичну волю? Згадайте той час. Чи майже та сама за політичним складом Верховна Рада, чи її Голова, соціаліст(комуніст) О. Мороз, чи може   проросійський президент Л. Кучма? 

    А далі ця обставина зіграла свою далеко не останню роль. В сусідній Росії прийшов до влади кагебіст Путін, який ніколи і не приховував свого зневажливого ставлення до України як до окремої вже держави. І він все робив, і зараз робить, щоб такої держави просто не стало. Чинити йому це було б набагато складніше, якби наша  країна з 1991року протягом понад 20 років називалась просто і серйозно – Держава Україна. Це у значній мірі закарбувалося б у свідомості всіх – і наших громадян та еліти нашого суспільства, і західних лідерів, і народу та лідерів РФ.

    А так Путін (і не тільки він) роками цинічно пащекував західним лідерам про Україну як про територію, «русский регион», «историческое недоразумение», «окраину», «17 млн. русских» тощо.  Ті лідери Путіна, як керівника величезної країни, тактовно при цьому вислуховували, не осаджували, не поправляли, та й самі вони також знали, що  суто офіційно, за назвою – це просто Україна і  нюансами історії зовсім не переймались. А преса ту путінську шовіністичну маячню по світу розносила. Так роками і формувались скрізь поняття про Україну як про якусь недолугу і тимчасову країну-територію. Ми всі, хто ці речі помічає, це якось ковтали, переносили, терпіли і мало що  робили. Як українці. Надіялись на Бога, на Будапештський меморандум, хто на що. І ось як це все для нас обернулось. Адже немає жодних дрібниць у державотворенні.

    Наша країна, що на очах стає кращою, новою країною, має обов’язково отримати і нову офіційну назву. Її найкраще назвати – Держава Україна. Зараз для цього оптимальний час.

    По-перше, переконлива більшість українців під час Революції гідності та зараз, під час боротьби із  агресією путінської імперської Росії, всьому світові  довела, що Україна – це справжня європейська держава, яка до того ж спроможна себе захистити і відстояти.

    По-друге, готуються радикальні зміни до Конституції України, і тому є прекрасна нагода найближчим часом змінити офіційну назву нашої країни з історично-географічної на справді державницьку.

    По-третє, Україні після неминучого поборення російської агресії доведеться швидко ставати дуже потужною Державою в усіх відношеннях. Як стала  нею малесенька Держава Ізраїль посеред арабського світу. Наша країна, маючи за сусіда найбільшу країну в світі, сильно уражену великодержавним шовінізмом та українофобією і яка ставить під загрозу саме існування України, щоб вижити і при цьому процвітати, також має стати  Державою Україна. Де-юре і де-факто.

    Слава Україні!

    Комментарии

     
    Осталось символов: 1000

    NEWSROOM в социальных сетях

    Сегодня / НОВОСТИ

    Новости

    АВТОРЫ

    Архив