Волонтеры выложили в сеть остросоциальное видео ко Дню защитника (ВИДЕО)

    Песня «Не кажучи нікому» 2006 года обрела иной смысл



    Киев, Октябрь 14 (Новый Регион, Юлия Гарбарчук) — Всеукраинский центр волонтеров People's Project поздравил всех защитников Украины видеоклипом собственного производства на песню «Не кажучи нікому», записанную группой «Тартак» совместно с Андреем Подлужным, известным как «Нічлава».

    Остросоциальный текст композиции, посвященной событиям с участием УПА 1943 года, наложен на кадры с украинскими военными, пребывающими в зоне АТО.

    С новым видеорядом слова песни обрели совершенно иное наполнение.

    Текст песни «Не кажучи нікому»

    Коли війна вривається у двері,
    Не захистять слова й печатки на папері.
    Потрібно йти, потрібно брати зброю
    І право на життя відстояти в горнилі бою...



    Одна біда пішла на захід, інша прийшла зі сходу.
    І знову сльози, знову страх, знову страждання для народу.
    Знову за спинами визволителів
    Прийшли нові карателі та мучителі...
    То що ж робити — сидіти склавши руки,
    Спокійно дивитися на вбивства та муки?
    Чи, взявши благословення в рідної мами,
    Почати боротьбу — з новими ворогами?

    Поплач за мною мамо, коли я загину.
    За свою землю, за Україну
    Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
    Що я вже ніколи не вернусь додому.



    Тече сльоза, прогорнуючи зморшки.
    І мама молиться — «Хай поживе ще трошки»
    Вже так давно не бачить сина свого
    І ще хоч раз побачити його живого...

    Ти знаєш, мамо, я ще тримаюсь!
    Караюсь, мучусь, але не каюсь!
    Якщо не я — то хто? Зайве питання...
    Для нас це не проста війна — це визвольні змагання.
    Людей женуть на схід, немов худобу,
    Принижують, щоб знищити людську подобу...
    І захиститися у цих людей нема ніяких шансів,
    У них одна надія — на повстанців...

    Поплач за мною мамо, коли я загину.
    За свою землю, за Україну
    Поплач за мною сестро, не кажучи нікому,
    Що я вже ніколи не вернусь додому.

    Пройдуть роки, земля загоїть рани,
    Залишаться в живих поодинокі ветерани...
    А скільки тих, що не прийшли додому,
    Лежать в своїй землі в могилах невідомих...

    Поволі наші сили тануть, і всі ми знаємо,
    Що в цій війні з чужими поки що програємо...
    Хай перемоги наші порівняно малі,
    Та головне, що наш народ лишився на своїй землі.
    Ніхто не знає, хто я, ніхто не знає, де я...
    Тіла загинуть — житиме ідея...
    А наші душі тут — в рідних просторах -
    Волинських лісах, Карпатських горах...

    Комментарии

     
    Осталось символов: 1000

    NEWSROOM в социальных сетях

    Сегодня / НОВОСТИ

    Вчера

    Новости

    АВТОРЫ

    Архив